Хронічний уретрит

Уретрит – це інфекція нижніх сечовивідних шляхів, яка супроводжується запаленням уретри – фіброзно-м’язової трубки, через яку сеча виводиться з організму. Розвиток такого захворювання тісно пов’язаний з інфекціями, які передаються статевим шляхом (1). І в деяких випадках хвороба може набувати уповільненого хвилеподібного перебігу. У таких ситуаціях лікарі діагностують хронічний уретрит. Спробуємо розібратися, що це за захворювання трохи детальніше. Розповімо, чому може розвинутися хронічний уретрит у чоловіків, як він проявляється і як з ним впоратися. А також відповімо на запитання, чи буває хронічний уретрит у жінок.

Причини виникнення

Найчастіше уретрит має інфекційну природу і найпоширенішими провокаторами такого захворювання є інфекції, що передаються статевим шляхом. На сьогодні у світовій практиці використовують загальноприйняту класифікацію захворювання на гонококовий і негонококовий уретрит.

Гонококовий уретрит спричиняє нейссерія гонорея (Neisseria gonorrhoea) – грамнегативна бактерія диплококів, що передається статевим шляхом. Інкубаційний період становить від 2 до 5 днів. Нерідко інфікування цією бактерією супроводжується інфікуванням хламідіями (Chlamydia trachomatis).
Негонококовий уретрит часто провокується хламідіями (Chlamydia trachomatis) – дрібними грамнегативними внутрішньоклітинними паразитичними бактеріями. Він також передається статевим шляхом. Інкубаційний період коливається від 7 до 14 днів. Разом із хламідіями часто висівають гонокок (Neisseria gonorrhoea) і мікоплазму (Mycoplasmagentium) (1).

Гонококовий уретрит спричиняє нейссерія гонорея (Neisseria gonorrhoea) – грамнегативна бактерія диплококів, що передається статевим шляхом. Інкубаційний період становить від 2 до 5 днів. Нерідко інфікування цією бактерією супроводжується інфікуванням хламідіями (Chlamydia trachomatis).
Негонококовий уретрит часто провокується хламідіями (Chlamydia trachomatis) – дрібними грамнегативними внутрішньоклітинними паразитичними бактеріями. Він також передається статевим шляхом. Інкубаційний період коливається від 7 до 14 днів. Разом із хламідіями часто висівають гонокок (Neisseria gonorrhoea) і мікоплазму (Mycoplasmagentium) (1).

Ще уретрит може провокуватися й іншими патогенами, наприклад, трихомонадою, вірусом простого герпесу, аденовірусом, блідою трепонемою, гемофільною паличкою, уреаплазмою та кандидами. Останні збудники, на відміну від попередніх, – це грибки (1).

Набагато рідше хронічний уретрит провокується іншими чинниками, наприклад, травмами через регулярну катетеризацію або постійним подразненням.

Усі перелічені вище чинники спочатку провокують гострий уретрит. Хвороба може ставати хронічною лише в деяких ситуаціях, зокрема в разі:

відсутності адекватного лікування;
ігноруванні рекомендацій лікаря;
передчасному закінченні антибіотикотерапії;
повторному впливі причинного чинника (інфікуванні або травмуванні);
зниження резистентності організму (2).

Симптоми

Хронічний уретрит характеризується хвилеподібним перебігом – періоди ремісії та відносного благополуччя змінюються періодами загострення хвороби. Загострення може бути спричинене переохолодженням, мікротравмами уретри (наприклад, унаслідок тертя під час носіння надто тісної білизни), розвитком інших хвороб і зниженням резистентності організму. Якщо виникає уретрит хронічний, симптоми в період загострення включають:

ріжучий біль різного ступеня інтенсивності, який локалізується в сечовипускальному каналі;
відчуття печіння і, іноді, стороннього тіла в уретрі;
біль у спині (зазвичай у ділянці крижів);
біль у паху;
підтікання або нетримання сечі;
виділення з уретри (1).

Уретрит у жінок зазвичай супроводжується симптоматикою з боку інших органів сечостатевої системи. Нерідко спостерігається розвиток вульвовагініту або циститу, часто фіксуються патологічні виділення з піхви, вагінальний свербіж і печіння (3). Температура зазвичай відсутня.

Симптоми хронічного уретриту під час ремісії можуть бути повністю відсутні. Але іноді уповільнене запалення проявляється періодичним дискомфортом і печінням в уретрі.

Діагностика

За появи будь-яких симптомів порушень у роботі органів сечостатевої системи краще не займатися самолікуванням і звертатися по медичну допомогу. Багато хто цікавиться, якщо розвинувся уретрит, який лікар лікує таке захворювання. Поставити правильний діагноз і підібрати комплексне лікування може лікар уролог або венеролог (адже найчастіше хвороба провокується ІПСШ). Жінки також можуть звернутися до гінеколога з огляду на особливості перебігу захворювання у представниць прекрасної статі.

Діагностика зазвичай включає такі методи дослідження:

візуальний огляд і збір анамнезу;
мазок з уретри;
аналіз сечі (загальний і посів);
УЗД;
тест ПЛР (за необхідності) (3).

Лікування

Як вилікувати хронічний уретрит визначає виключно лікар з урахуванням результатів діагностики та індивідуальних особливостей пацієнта. Зазвичай терапія включає:

приймання антибіотиків – їх підбирають з урахуванням збудника хвороби і прописують тривалішим курсом, ніж у разі гострого уретриту;
підтримуюче лікування під час загострення (приймання протизапальних засобів);
підвищений водний режим – вживання значної кількості рідини для гідратації організму;
обмеження травмувальних чинників (тертя та інших мікротравм);
відмова від статевої активності;
відмова від спиртного і дотримання дієти з обмеженням гострої, солоної, копченої, пряної їжі (1, 3).

Отже, якщо розвинувся хронічний уретрит, лікування, препарати підбираються виключно лікарем в індивідуальному порядку. Але на користь пацієнтам з таким діагнозом можуть піти і засоби на рослинній основі з доведеною ефективністю. Це препарат німецької компанії Біонорика, створений за унікальною технологією фітонірингу, який передбачає об’єднання досягнень інженерії зі знаннями фітотерапії. Він чинить комплексний вплив на сечовивідну систему:

допомагає усунути віруси, бактерії та грибки;
зменшує запалення і спазми;
чинить сечогінну дію (стимулює діурез);
сприяє відновленню функцій слизових тканин;
посилює ефективність антибіотиків;
знижує ризик ускладнень;
допомагає уникнути повторних загострень.

На щастя хронічний уретрит виліковний – за такої хвороби можна досягти стійкої ремісії запального процесу. Однак для цього потрібно скрупульозно дотримуватися рекомендацій лікаря.

Профілактика

Профілактика хронічного уретриту включає:

стандартну профілактику ЗПСШ – відмова від сексуальних контактів із випадковими партнерами, застосування презервативів для захисту від інфекції;
своєчасне лікування гострого уретриту – повний курс антибіотикотерапії під контролем лікаря з проведенням контрольних тестів після закінчення прийому ліків;
профілактику мікротравм і подразнення.

Запитання – відповіді

Як визначити хронічний уретрит?

Діагноз хронічний уретрит може поставити уролог на підставі низки діагностичних маніпуляцій. Пацієнт при цьому може скаржитися на печіння, біль і різь в уретрі, а також появу виділень. За хронічної інфекції хвороба протікає хвилями – то загострюється, то стихає.

Скільки триває хронічний уретрит?

Хронічний уретрит може тривати роками, загострювалася 1-2 рази на рік. При цьому хворий може бути небезпечним для своїх сексуальних партнерів (якщо йдеться про ЗПСШ). У разі комплексного лікування можна досягти стійкої ремісії вже через кілька тижнів.

Через скільки уретрит переходить у хронічний?

Інфекція вважається хронічною, якщо триває понад 2 тижні або загострюється понад 2-3 рази на рік протягом 2 років.

Що не можна робити під час уретриту?

У разі уретриту не можна займатися сексом, вживати спиртне, їсти гостру, солону, копчену та пряну їжу. Також не рекомендується носити занадто щільний одяг, грубі джинси та інші предмети одягу, які можуть подразнювати й травмувати слизові.

Література: